Vchoir 35 ДЕРЖАВНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ВОЛИНСЬКИЙ НАРОДНИЙ ХОР БУВ СТВОРЕНИЙ У МІСТІ ЛУЦЬКУ ПРИ ВОЛИНСЬКІЙ ОБЛАСНІЙ ФІЛАРМОНІЇ У1978 РОЦІ. ЦЬОГОРІЧ КОЛЕКТИВ ВІДЗНАЧИВ 35-РІЧЧЯ.

3 1989 РОКУ І ДОНИНІ ГОЛОВНИМ ДИРИГЕНТОМ, А 3 1993 РОКУ  І ХУДОЖНІМ КЕРІВНИКОМ ВОЛИНСЬКОГО НАРОДНОГО ХОРУ Є ЗАСЛУЖЕНИЙ ДІЯЧ МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ ОЛЕКСАНДР СТАДНИК. НАРОДИВСЯ ВІН 1961 РОКУ НА ЧЕРКАЩИНІ. У1986 РОЦІ ЗАКІНЧИВ КИЇВСЬКУ ДЕРЖАВНУ КОНСЕРВАТОРІЮ їм. П.І. ЧАЙКОВСЬКОГО ПО КЛАСУХОРОВОГО ДИРИГУВАННЯ. ОСЬ ЩО РОЗПОВІВ КЕРІВНИК ВОЛИНСЬКОГО НАРОДНОГО ХОРУ ЖУРНАЛУ FREE TIME З НАГОДИ 35-РІЧЧЯ КОЛЕКТИВУ.

Для людини 35 років — це ще молодість, а для колективу — це вже солідний вік. За цей час через колектив пройшли сотні людей. Нині у нас працює понад 70 артистів.

Кадрового голоду в нас нема. Талановитих людей не бракує. Штат заповнений. У хор навіть черга стоїть, так би мовити. Але мені б хотілося взяти усіх талановитих, якби була така можливість.

Сьогодні наші артисти, на жаль, мало зароблять. Заслуговують на більше, аніж мають. І все тому, що держава недооцінює культуру. За роки незалежності ставлення до культури ніяк не змінилося, на жаль. Незалежно від того хто був при владі. Я не розумію, як можна будувати державу без ідеології, культури й освіти.

Я не ностальгую за минулим. Я не хочу повернення Радянського Союзу. Я там вже жив. Але, на жаль, нову Україну ми ще не побудували. З українців роблять хохлів. Людей годують «95 кварталом», «Пающіми трусами», Михайлом Поплавським. Українцям треба повернути народну пісню. За совєтів цей зв’язок був перерваний. Наш народ створив величезну кількість пісень. Наше завдання — винести все це на сцену, повернути культурне багатство молодому поколінню, але у іншій сучасній інтерпретації. Але так, щоб не спотворити народну творчість, не змінити до непізнаваності. Зерно має залишатися. Головне — правильна подача.

Репертуар Волинського народного хору величезний і дуже різноманітний. Записано шість компакт-дисків. Є близько 200 пісень, оркестрових номерів, танців та вокально-хореографічних композицій. Багато переспівано і перетанцьовано. Є чимало авторських творів, але основа — народна пісня, вплетена у волинський контекст.

Ми об’їздили дуже багато країн Європи і Америки. Італія, Австрія, Бельгія, Франція, Люксембург, Нідерланди, Польща, Чехія, Греція, Німеччина, Канада, США і, звісно, увесь Радянський Союз. І всюди нас гарно сприймали. Це понад три тисячі концертів. Найбільший форс-мажор був, коли ми летіли на гастролі у Канаду й в останній момент нас попередили, що все може зірватися. Це була нервова пригода, але завдяки хорошим людям все склалося гарно. У1996 році ми п’ять місяців не отримували зарплату. Оголосили голодування, написали відкритого листа до влади, опублікували у пресі. Вже за місяць нам повернули борги, хоча й довелося піти на компроміс — один місяць лишився неоплаченим. Були і такі часи. Ми отримуємо неймовірний кайф від того, що робимо. Всі наші артисти отримують задоволення від своєї роботи. А у житті саме це найголовніше. Творчість Волинського народного хору — це націоналізм в хорошому розумінні цього слова. Націоналізм має будуватися на любові до свого краю, до своїх звичаїв і традицій. І для цього не обов’язково ходити у вишиванці. Саме з цієї любові починається Україна.